Spacenoology

Андреас Морлок: Жорстоке ставлення до тварин - індикатор морального стану суспільства

Статья взята с сайта: http://life.pravda.com.ua/society/2012/02/24/96779/

24.02.2012
Олександр Соколенко, Національний екологічний центр України
Андреас Морлок

ProWal — впливова громадська організація з Німеччини, що займається захистом китоподібних від жорстокого поводження в усьому світі. Активісти організації останніми роками стали відомими завдяки проведенню численних публічних заходів, спрямованих на відстоювання прав дельфінів на життя.

Днями активісти ProWal на чолі з головою організації, паном Андреасом Морлоком, перебуваючи у кількох українських містах, відвідали тамтешні дельфінарії.

Також пан Морлок мав зустріч у Києві з представниками декількох природоохоронних громадських організацій, зокрема, Дружини охорони природи м. Києва та Національного екологічного центру України. Під час цієї зустрічі українські активісти-природоохоронці поставили панові Андреасу низку запитань, на які він люб`язно відповів.

- Пане Андреасе, чому саме дельфіни? Чому проблема знищення дельфінів та утримання дельфінів у неволі зацікавила вас?

- Коли я був іще маленьким, я побачив по телевізору сюжет, у якому йшлося про Японію; люди у цьому сюжеті знищували дельфінів. Я тоді сказав собі: “Коли я стану дорослим, я віддам усі свої сили на те, щоб дельфіни не страждали від рук жорстоких людей”.

Згодом дитяча мрія дещо забулась, але десять років тому я зустрів людей, яким теж не була байдужою проблема знищення у Японії дельфінів. Ці люди представляли як різноманітні громадські організації, так і займались цією проблемою просто за рахунок власного ентузіазму.

З питанням про експлуатацію дельфінів я неодноразово звертався до урядових структур Німеччини і запитував, що я можу зробити, аби допомогти тваринам, але зрозумілої відповіді не отримав. Тому я вирішив: аби досягти успіху, потрібно щось робити самому, а не покладатись на урядовців, які, зазвичай, є байдужими до таких проблем.

Але що саме я маю робити? Як привернути увагу простих громадян до цієї проблем. Без уваги ЗМІ не можливо донести цю важливу ідею до кожної людини, і тоді я зробив наступне.

У 2002 році я перетнув усю Німеччину босоніж, і цей захід привернув чималу увагу медіа. Розумієте, коли ви робите якісь шалені вчинки, то увага журналістів до вас гарантована. Під час зустрічей з журналістами я розказував їм про проблему знищення дельфінів у Японії та експорт китоподібних звідти у інші країни світу для використання їх у дельфінаріях. Наприклад, в усіх дельфінаріях Німеччини у шоу використовують лише японських дельфінів.

Після цього вдалого заходу я вирішив і надалі привертати увагу журналістів до цієї теми у подібний спосіб. Я взяв собі човен-каяк і проплив сам на ньому 1000 км, з Німеччини до Середземного моря. Я потрапив на зібрання IWC (компанія, що займається китобійним промислом - авт.), і, несподівано до організаторів заходу, привернув до себе увагу журналістів, що висвітлювали роботу IWC.

Здійнявся страшний скандал, але саме цього я і хотів, інформаційний привід було використано максимально ефективно.

З кожною акцією, що я її організовував, увага медіа до проблеми експлуатації дельфінів зростала. До мене почали звертатись просто небайдужі громадяни і розказувати, що їм так-само болить проблема знищення та утримання дельфінів у неволі. Ми з однодумцями відправились у Норвегію, в район Фарерських островів, у місця, де місцеві підприємці займаються виловлюванням китоподібних.

Ми орендували човен і розмістили на ньому спеціальне обладнання, що відлякує морських ссавців. На цьому човні ми “подорожували” у місцях, де традиційно відловлювали дельфінів, і відлякували тварин, рятуючи їх у такий спосіб від смертельної загрози. Наші дії знову-таки привернули увагу журналістів та громадськості. Після цієї акції промисел китоподібних в районі Фарерських островів припинили.

Кілька років тому я відправився до Японії на Тайджи. Це жахливе місце, де щороку місцеві підприємці знищують тисячі дельфінів. Ми взяли із собою обладнання, що відлякує дельфінів і були першими, хто застосував подібне обладнання в Японії.

Ми намагались змусити якнайбільше дельфінів відійти від берега, чим перешкоджали місцевим китобійникам знищувати тварин. Але Японію для проведення цієї акції ми обрали не дарма. Саме ця країна є найбільшим експортером дельфінів у світі, зокрема, і для дельфінаріїв, тому, зупинивши китобійний промисел у Тайджи, ми зможемо врятувати від смерті тисячі тварин, які мають таке ж право на життя, як і людина.

Різанина дельфінів у Тайджи, Японія

- Під час перебування в Україні ви відвідали один київський дельфінарій та дельфінарії в інших містах. Які враження у вас залишились після цих візитів?

- Перше, що впало мені в око у київському дельфінарії — це дуже маленький басейн. Наприклад, у дельфінаріях Німеччини використовуються набагато просторіші басейни. З другого боку, коли заходиш до київського дельфінарію, то одразу розумієш, що єдине, для чого створено цей заклад — це банальна комерція.

При цьому, про людей, здається, там взагалі забули. У дельфінарії навіть відсутній гардероб! Люди сидять у залі і тримають шуби та пальта в руках!

До речі, я помітив цікаву річ: коли ходиш вулицями українських міст, то розумієш, що економічно країна переживає, м`яко кажучи, не найкращі часи. Але я щиро здивувався, коли побачив, яка кількість жінок у шубах з натурального хутра перебували на шоу в київському дельфінарії! У Німеччині, геть не найбіднішій країні Європи, такий дорогий одяг майже ніхто не носить!

Утім, Україна у ставленні до дельфінів не є унікальною. Я відвідував дельфінарії у багатьох країнах світу, зокрема, у Японії, Німеччині, Туреччині, і можу вас запевнити, що робота із тваринами в усіх подібних закладах побудована на єдиному принципі — недогодовуванні тварин та жорстокій дресурі.

Зрозумійте, усі ці трюки, що ви їх бачите в дельфінарії, тварини показують лишень тому, що вони є дуже голодними і отримують їжу, як винагороду за виконання тих чи інших вправ.

Якщо казати про Україну, то в мене склалось враження — хоч я був би радий помилитись — що проблема утримання дельфінів у неволі взагалі не є зрозумілою та актуальною для більшості населення вашої країни. Люди приходять побачити “яскраве шоу”, абсолютно не замислюючись над тим, а що, власне, приховане за яскравою обгорткою. Але так не має бути!

Подібне ставлення до тварин є індикатором морального стану суспільства. Коли людина дивиться, як катують тварину і радіє — це ненормально, погодьтесь. У країнах Західної Європи ставлення населення до дельфінаріїв, як до місць організації низькоякісних та жорстоких шоу, є доволі поширеним. Втім, в Україні, здається, переважна більшість населення взагалі не переймається цим питанням.

У цьому контексті я хотів би наголосити на наступній проблемі. Коли ми були в дельфінарії у Донецьку, то побачили у залі на 400 місць всього лише 40 осіб. Захват виставами з дельфінами минає, як захоплення будь-яким нудним телешоу. Але уявіть собі, що станеться з цими тваринами, якщо у власників дельфінаріїв не виявиться у майбутньому коштів на їх утримання?

У київському дельфінарії відсутній гардероб, і відвідувачі повинні самі думати про те, що робити із зимовими речами у теплому залі

- Що саме найбільше здивувало в українських дельфінаріях?

- Хочу наголосити ще на деяких моментах, що я їх помітив у київському дельфінарії. Зокрема, хочу розказати про проблему, хай як це дивно прозвучить, взуття відвідувачів.

Люди з брудної вулиці, у брудному взутті заходять до зали, ходять у тому ж взутті навколо басейну, а потім туди ж вистрибують дельфіни. Але це дуже ризиковано для тварин! Ризик зараження тяжкими хворобами в дельфінів збільшується у рази, коли тварина контактує з брудною підлогою, якою ходять люди, що прийшли з вулиці.

Ми також звернули увагу на те, що кількість людей, які хочуть сфотографуватись з дельфінами, є незначною. Ми були здивовані, бо у тому ж таки турецькому Бодрумі для фотографування з дельфінами вишиковується довжелезна черга.

Ми поставили питання глядачам, що були присутні на виставі, чому вони не хочуть фотографуватись з дельфінами, і з`ясували, що вартість такої послуги є просто неадекватною, у порівнянні з середньою зарплатою ваших громадян. Також мене неприємно вразило те, що тренери у київському дельфінарії використовують трюки, які є травматичними для дельфінів і які не використовуються в інших країнах через їх жорстокість.

Це, зокрема, стояння ногами на головах та носах дельфінів, стрибки з відштовхуванням від носа дельфіна у воду. Такі трюки завдають тваринам жахливий біль і можуть призвести до каліцтв. Але найбільш безжальним був трюк, коли тренер “їздить” на дельфінах і ногами закриває дихало на спині дельфіна, через що тварина просто позбавлена можливості дихати.

Уявіть собі, ви плаваєте у воді, возите на собі “наїзника” і при цьому не можете дихати. Це просто жахливо!

“Катання на носах” дельфінів може призвести до каліцтв тварин

Наступне, на що я звернув увагу у київському дельфінарії, це надзвичайний запах хлору у басейні. В Донецьку запах хлору не був настільки сильним. Після вистави у київському дельфінарії в мене кілька годин боліли очі.

А тепер лишень уявіть, як почуваються у такій воді тварини, що вимушені перебувати у цій хлорованій клітці усе своє життя. Я гадаю, що причина екстремального хлорування басейну київського дельфінарію — банальна економія. Власники дельфінарію створили дуже маленький басейн для чотирьох великих тварин, тому тепер вимушені використовувати багато хлору для дезінфекції.

У дельфінаріях, де хоч трохи піклуються про тварин, регулярно міняють та фільтрують воду, а у Києві вирішили зробити дешевше і просто додати у воду хлор, який вбиває не тільки бактерії, але і дельфінів, що змушені жити у цій воді.

Ви колись купались довго у звичайному хлорованому басейні? Пам`ятаєте відчуття на шкірі після такого купання? А спробуйте-но відкрити очі у хлорованій воді, бодай не на довго! Але ж дельфіни у такій воді перебувають постійно.

- А яким є ставлення до дельфінів, наприклад, у дельфінаріях інших європейських країн?

- Взагалі, хворі дельфіни у дельфінаріях — це, нажаль, норма, а не аномалія, і це стосується дельфінаріїв різних країн світу. Для того, щоб дельфіни прожили у таких жахливих умовах бодай кілька років, їх постійно годують антибіотиками та вітамінами.

Якщо лікар у дельфінарії не є кваліфікованим, а таких більшість навіть у європейських країнах, то антимікробна та вітамінна терапія, що призначається у нерозумних пропорціях, призводить нерідко до загибелі тварин. Нещодавно подібний випадок стався у Швеції, де у дельфінарії загинув дельфін через передозування антибіотиками.

Жорстока дресура та систематичне недогодовування робить з дельфінів “ідеальних артистів”, що згодні виконати будь-який наказ, так званого, тренер

- У пресі іноді з`являються повідомлення про спалахи агресії у дельфінів і про потенційний ризик для тих, хто наважується купатись із дельфінами в басейнах дельфінаріїв. Що вам відомо про такі випадки?

- Звичайно, такі випадки є доволі розповсюдженими, тільки про них мало розказують ті, хто є власниками дельфінаріїв. Уявіть собі, ви пускаєте свою дитину купатись у басейн до, власне, дикої тварини, у якої є багато проблем, про які ми вже згадували. Хто дасть вам гарантію, що дельфін поводитиметься адекватно?

Також не слід забувати, що дельфіни — хижаки, і певна агресія є природною для цих тварин. Відвідувачам шоу з дельфінами іноді здається, що дельфіни посміхаються і щасливі. Насправді - це міф, який продукують безпосередньо власники дельфінаріїв.

Щелепи дельфіна від природи мають форму, що нагадує посмішку. Однак за цим уявним образом ховається виснажена голодуванням та муштрою тварина, що у будь-який момент здатна вимістити свою лють на будь-кому, хто трапиться їй у басейні. Тільки нерозумна людина може вірити байкам власників подібних розважальних закладів, що дельфіни апріорі неагресивні.

- Власники дельфінаріїв в Україні заманюють до себе відвідувачів розповідями про користь так званої дельфінотерапії. Але офіційна медицина в Україні заперечує наявність якогось помітного лікувального ефекту від купання з дельфінами. Як до цієї методики ставляться в інших країнах світу?

- Подібну, так звану, лікувальну методику пропагують і в інших країнах, де існують дельфінарії. Я свого часу цікавився цим питанням і можу стверджувати, що лікувального ефекту від дельфінотерапії практично немає.

На мою думку, дельфінотерапія це така собі легенда, вигадана власниками дельфінаріїв з метою привернути до себе увагу потенційних відвідувачів. Знаєте, ті нудні шоу з дельфінами рано чи пізно набридають, і в комерсантів виникає потреба знаходити нових клієнтів.

Тому власники дельфінаріїв і вигадують якісь “лікувальні” методики. Але мета в них одна — щоб ви йшли до них та залишали там свої гроші. Нажаль, твердження про те, що гроші не пахнуть, є актуальним і в наш час.